Вівторок, 20.02.2018, 06:45
Меню сайту
Форма входу
Календар новин
«  Березень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Всього on-line: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 56
Міні-чат
200
Головна » 2009 » Березень » 26 » Ми пам'ятаємо
Ми пам'ятаємо
14:56
Провісник духовної свободи

Минуло деcять років… В українців немає більше В’ячеслава Чорновола. Це була незвичайна, неформатна для свого часу особистість.

Чорновіл спершу прийшов як міф. Такої людини тоді, у 70-ті, ще ніхто не бачив. Він був наче й своїм, але ішов з радянськими людьми не в ногу: хотів «самостійної України», порушував питання «прав людини», знався з раніше засудженими за особливо тяжкі державні злочини Горинями, Гелем та іншими.

Очевидно, що саме відчуття власної відповідальності, особиста небайдужість поставили В. Чорновола серед тих, хто став на перепоні новій хвилі неосталінізму, здатний поглинути, звести нанівець слабкі і невизначені демократичні тенденції другої половини 1950-х-початку 1960-х років.

Він був одним із тих, хто свої полум’яні твори писав на коліні в бойлерній, де працював кочегаром, потайки передруковував на машинці, відсилав до Литви, щоб зробити більше примірників для України... Тепер про все це можно вільно говорити. Тоді ж Чорновіл з однодумцями пробивав стіну суспільної байдужості й зневіри. І це йому вдавалося. Вже років зо три після знаменитого відкритого генеральному секретареві (1987 р.) народ почав усвідомлювати себе єдиною нацією, пишатися своїм історичним (поза межами сумного 70-річчя) минулим. У небо злетіли синьо-жовті прапори, натовп під Верховною Радою скандував: «Україні – волю!», -- і за це вже не кидали до «кутузки». Вийшли друком перші книжки Василя Стуса, памяті котрого Чорновіл присвятив перше число відновленого «Українського вісника». Чорноволові слова і думки ставали народними. Він завжди був рвійним, особливо, коли бачив перед собою мету. Спочатку це була просто незалежна Україна, відтак – «незалежна демократична Україна», згодом -- «незалежна «українська Україна». Він не просто жив, марив Україною, вмів запалювати серця, кликав до бою! Таких трибунів більше немає і не буде.

Ольга Кошицька

Переглядів: 871 | Додав: Veronika | Рейтинг: 5.0/2 |