Ольга Кошицька

Василь Стефаник (1871-1936) відомий у літературі український письменник-реаліст, неперевершений до цього часу майстер стислої соціально-психологічної новели. Його творчість припадає на кінець ХІХ та першу половину ХХ століття.
Василь Стефаник написав не так уже й багато – його твори можуть вміститися в одному томику. І все ж ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Вже спочатку, як тільки з’явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів. Художник Іван Труш писав, що Василь Стефаник „представив мужика, або ліпше сказати його душу, так пластично і так знаменито, як ніхто перед ним”. Раділа Леся Українка, що молодий новеліст дуже швидко „став знаменитістю на своїй батьківщині”. Іван Франко 1901 року відзначав, що з’явився, може, чи не найбільший після Шевченка письменник, „яким уже нині можемо повеличатися перед світом”, що „його новели – як найкращі народні пісні”. Після виходу творів Стефаника у російському перекладі, Максим Горький писав: „Прочитайте, ви побачите, як стисло, сильно і страшно пише ця людина”.
Колориту Стефаниковим творам надають застарілі слова. Пропонуємо невеличкий словничок маловживаних слів із новел воістину геніального прикарпатського автора.
Авус – кінець
Атрамент – чорнило
Бандиги гнути – говорити нісенітниці
Вгараїти – напоумити, порадити
Гарак – горілка
Горілчаний – п’яний
Грань – вогонь, жар
Дзигарок – годинник
Драганистий – високий
Жвиндіти – хитрувати
Мельдувати – повідомити про щось
Мельдуватися – зголоситися
Нехтолиця – ледащо, повія
Обачінє – милосердя
Прихарити – причепурити
Рихт – право
Стеклий – скажений
Тайстра – торба
Фаєрман – крутій
Хлопєнний – дужий, міцний
Хрунівство – свинство
Цяпати - пищати
Людина розмовляє гарно, коли її хочеться слухати. Її мова не обов’язково повинна бути нормованою, літературною. Дуже часто діалектизми і застарілі слова надають вислову краси, виразності й навіть переконливості. Головне – не переборщити J
Збагачуймо свою мову застарілими, тепер вже маловживаними словами, і пам’ятаймо, що все нове – це добре забуте старе J