«Молодий я, молодий…» Ольга Кошицька
Усім відома аксіома, що молодь – обличчя будь-якої країни. За тим, як і чим вона живе, яке ставлення до неї з боку держави, судять про ту чи іншу країну.
Молоді люди - більше не пасивні споживачі соціальних цінностей, послуг, товарів масового попиту і політичних привілеїв. Наш час довів, що понад 11 млн. українців з молодої когорти – це величезне надбання, та водночас і величезні проблеми, які потребують як різних підходів на рівні політики, так і комплексних рішень.
Молодь як соціальна група найбільш схильна до інновацій і найменше скута стереотипами, значно легше, ніж старше покоління, може здійснити перехід від пасивної, виконавчої життєвої настанови, яка не так давно домінувала в масовій свідомості, до активної, самостійної позиції.
Молодь – це також і найбільш динамічна й продуктивна категорія людства. Матеріальні та духовні блага, які отримують від суспільства молоді люди, є набагато нижчими від того внеску, який вони роблять у його розвиток.
Перед нами відкриваються можливості самостійної інтерпретації соціальної дійсності та вибору способів дій, стилю життя, які є найбільш адекватними суспільним змінам. У політичній сфері ми здатні здійснити значну підтримку новообраного політичного курсу, сприйняти західні демократичні цінності з урахуванням власних унікальних національних традицій, виступити не тільки об’єктом, але й активним суб’єктом молодіжної політики.
Але, все ж таки, в Україні існує чимало причин, які перешкоджають молоді брати активнішу участь у політичних процесах. Серед них: недосконалість законодавства; опір адміністративно-управлінських структур; традиційно низький статус молоді в суспільній свідомості; труднощі соціально-економічного характеру. Тому зараз необхідно якнайшвидше знаходити шляхи їх вирішення. Одним із таких способів є створення ініціативними та амбітними людьми осередків молодіжних організацій.
Молодіжні громадські організації – громадські об’єднання, які ставлять за мету здійснення діяльності, спрямованої на задоволення і захист законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів громадян віком від 14 до 35 років.
В Україні зареєстровано понад 140 всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій, 14 всеукраїнських спілок молодіжних громадських організацій, також в регіонах – приблизно 6 000 МО. Тому для успішного розвитку й діяльності молодіжного руху необхідна підтримка якнайширшого загалу. Молоді люди стають активним суб’єктом лише тоді, коли переконується, що такого роду громадські організації займаються не ідеологічними змаганнями або майновими суперечками, а конкретною щоденною працею.
Однак, подивімося на реальний стан молодіжного руху в Україні. Дані багатьох опитувань вражають. 55 % людей, котрі проголосували на одному із громадських форумів абсолютно нічого не знають про молодіжні організації в Україні. 22 % чули у кращому випадку лише про студентські об’єднання. Цифри говорять самі за себе. Згідно з даними опитування, яке наводидь портал uwtoday.com.ua, поінформованість щодо діяльності молодіжних громадських організацій виявилася незначною — лише третина опитаних знає про їхнє існування. Найвідомішими виявилися «Пора» (39%), «Пласт» (10%), «Спілка Української молоді в Україні» (7%), «Нова генерація» (6%) та «Київська Русь» (4%). Серед опитаної молоді лише 27% є членами молодіжних організацій. Виявилося, що найчастіше включаться в громадське життя ті, які прагнуть самореалізуватися саме в цій сфері, або ті, які не задоволені діяльністю урядових органів і організацій.
Діяльність громадських молодіжних організацій є проявом соціальної активності молоді. Основною проблемою цих структур в Україні є їх соціальна незрілість, яка знаходить свій вияв у нераціональній побудові організації, відсутності якісного кадрового потенціалу та матеріальних ресурсів.
Молодіжні організації є своєрідним посередником між державними органами і молоддю. Крім того, опитані саме їм виявляють досить високу довіру..
Вдосконалення та ефективна реалізація державної молодіжної політики на регіональному рівні є підґрунтям дієвої системи соціалізації молоді, її громадянського становлення та покоління в цілому, так і регіону, держави одночасно.
Регіональні молодіжні організації підіймають важливі соціальні питання та пропонують шляхи вирішення таких негативних явищ, як погіршення здоров’я нашого покоління, наркоманія, венеричні захворювання, СНІД, жебрацтво.
Молодь не стоїть осторонь тих процесів, які нині відбуваються в політичному, громадському житті суспільства, а намагається шляхом утворення своїх громадських об’єднань, їх консолідації підвищити ефективність впливу на суспільне життя, стати активним суб’єктом здійснення в країні державної політики.
Отже, державна молодіжна політика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах, і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.
Основоположні принципи державної молодіжної політики: по-перше, повага до поглядів молоді та її переконань, залучення до безпосередньої участі у формуванні й реалізації молодіжної політики та програм. По-друге, правовий та соціальний захист таких громадян з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку. По-третє, сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
Сьогодні навряд чи можна говорити про існування ефективної молодіжної політики в Україні. І на це є цілий ряд причин. Таких, наприклад, як проблема внутрішньої мотивації сучасних молодіжних лідерів, професійна, ідейна і патріотична складові діяльності, які пригнічуються егоїзмом. Часто ті, хто представляють громадські молодіжні організації, приходять у світ активних соціальних процесів і лідерських амбіцій виключно для вирішення якихось особистих проблем. Тобто, для досягнення певної власної мети. Говорити ж про плани «сіяти розумне, добре і вічне», на жаль, не доводиться.
Всеукраїнська молодіжна організація повинна бути політично незалежною в своїй ідеології і в адміністративному управлінні. Вона повинна мати всеукраїнське представництво і бути в змозі реалізовувати безліч локальних завдань максимально результативно.
На Львівщині діє 90 громадських об'єднань, серед яких, за результатами діяльності, найбільш активними та відомими є :
1. Львівська обласна організація «Спілка української молоді в Україні»
Мета — виховання молоді на засадах патріотизму, готової працювати для добра українського народу.
2. Львівська обласна християнська організація «Українська молодь — Христові»
Мета — виховання молоді на засадах християнської моралі, моральних цінностях людства.
3. Львівська обласна організація «Студентське братство Львівщини»
Мета — створення умов для становлення і розвитку студентської молоді.
4. Львівська обласна молодіжна організація «Спадщина»
Мета — створення умов для становлення і розвитку студентської молоді.
5. Львівська округа ПЛАСТУ
Мета — сприяти всебічному патріотичному вихованню та самовихованню відповідальних громадян місцевої, національної та світової спільноти.
І все ж, незважаючи на цілу низку труднощів, молодіжні організації поступово стають професійнішими у своїй діяльності. Дедалі більше молодіжних заходів носять не одномоментну, а довготривалу перспективу. Все більш активно такого роду об’єднання беруть участь у виробленні й апробації нових цінностей, відносин, моделей поведінки.
Однак, залишається чимало проблем. Основна — це відсутність фінансування їхньої діяльності, несерйозне ставлення до них інших громадських і державних структур, байдужість молоді до громадського життя.
Прикро, але результати опитування свідчать про те, що молодь не відіграє суттєвої ролі й у роботі органів місцевого самоврядування, а ці органи також не завжди прагнуть співпраці з такими організаціями.
Звичайно, інтереси у молодих людей різноманітні - політичні, культурні, наукові тощо. І кожен гурт, група прагне до захисту своїх інтересів, прагне знайти підтримку, прихильників, однодумців.
Тож, держава і суспільство повинні дати шанс таким особам самореалізуватися, збагатитися духовно, допомогти знайти в кожній людині іскорку, котра стимулюватиме бажання працювати на благо України з якнайбільшою користю для себе.
(Підготовано за матеріалами інтернет-ресурсів Молодіжна правда, Освітній портал, uwtoday.com.ua, whoiswho2007.org.ua)