“Наш корінь, у земну вростає вісь”.

Борис Олійник

Український народ-дуже давній народ. Своїм корінням він сягає у глибину віків, тому прослідкувати шляхи його виникнення дуже важко. Географічно Україна була розташована на шляху кочових племен з Європи в Азію, і навпаки. Українські землі були стоптані племенами готів, гунів, скіфів, сарматів, кельтів та ін., які зробили вагомий внесок у формування української нації та української культури. Так, у 4 тис. до н.е. на території сучасної України з’явилися племена носіїв трипільської культури. Тут вони створили унікальну цивілізацію, яка й досі не перестає викликати подиву і масу нез’ясованих запитань у вчених. Ми спробуємо дізнатись більше про цю феноменальну культуру та з’ясувати, що спричинило її занепад.
Трипільська культура виникла на зламі двох епох: неоліту(нового кам’яного віку) і віку металів, коли відбувся переворот у діяльності людини, який англійський археолог Г.Чайлд назвав неолітичною революцією. Неолітична революція-це перехід від привласню вального господарства (пасивного споживання дарів природи) до відтворювального (коли людина сама створює умови для власного прохарчування, використовуючи свої здібності та розум). Такі радикальні зміни були пов’язані з початком осілого способу життя. В цей час уже розтанув льодовик, зникли великі тварини, на яких людина полювала, клімат став теплішим та сприятливішим для життя. Людина вдосконалила обробку каменю, вона навчилась його шліфувати, пиляти та свердлити. Із вдосконаленням людиною робочих знарядь, зростає продуктивність її праці. Людина починає обробляти землю, вирощувати зернові культури, одомашнює тварин. Вона бачить, що вирощувати зерно і утримувати тварин продуктивніше, ніж харчуватись лише плодами лісу та рибалити, чи полювати. Із зростанням продуктивності людської праці, з’являється надлишок продуктів, виникає примітивна форма торгівлі, що призводить до появи майнової нерівності. Поява багатих людей сприяла процесу державотворення та побудові суспільного життя. Відбувається процес усвідомлення людиною свого Я, поглиблення релігійних уявлень, творчий порив людини та прагнення само реалізуватися у різних видах діяльності. Саме у цей період закладаються підвалини трипільської культури.
Достовірно невідомо, хто такі трипільці і звідки вони з’явились. Дехто з науковців вважає, що трипільські племена прибули до нас з Малої Азії, дехто, що з Балкан, інші стверджують, що трипільці є прямими предками українців. Проте, ми не можемо стверджувати це напевне, тому що у формуванні української нації брали участь багато племен різних народностей. Але одне ми можемо ствердити точно, що трипільці зробили суттєвий вплив на формування української свідомості, культури та традицій.
Перші поселення трипільських племен виникли на південному сході Трансільванії та заході Молдови. Найімовірніше, трипільська культура виникла на основі злиття автохтонних (місцевих) культур та неолітичних культур Дунайсько-Балканського регіону, і являла собою першу землеробську цивілізацію у Європі. Згодом трипільці заселили територію сучасної України: майже все Правобережжя, частково Лівобережжя та північне Причорномор’я (всього 190 тис. кв. км.). Чисельність трипільських племен не перевищувала 1 млн. чол.. Свої поселення вони будували на підвищеннях поблизу рік та потоків. В центрі такого селища розміщувався майдан, де стояли одна або декілька споруд-святилищ, довкола яких концентричними колами розміщувались хати. Трипільські хати будувались на дерев’яному каркасі, а потім обмазувались глиною, і своєю будовою вони дуже нагадували українські хати-мазанки минулих століть. Усередині такої хати розміщувалось дві або три кімнати, піч, лежанка та хрестоподібний вівтар-жертовник. Іноді будинки були двоповерховими, і в них могло жити декілька сімей. Уявімо собі, скільки зусиль треба було прикласти до обробки каменю, а що вже казати про будівництво таких споруд!
Особливе місце у побуті трипільців займало виготовлення керамічного посуду. Виготовлення посуду було не під силу кожному, тому цим займались справжні фахівці. Трипільський посуд поділявся на кухонний, столовий та культовий. Посуд був високої якості, в ньому не лише зберігали збіжжя, а й варили їжу та кип’ятили воду. Посуд прикрашався складним орнаментом, розписаним чорною, червоною, жовтою та білою мінеральними фарбами. Із мотивів орнаменту найчастіше зустрічаються спіралі, спіральні меандри, кола, хрести, зображення тварин та людей, що символізують про космогонічні уявлення трипільців. У побуті трипільських племен посуд був високо пошанованою річчю, тому люди, що працювали над його виготовленням, намагались вложити у нього усю душу та любов.
Основним заняттям трипільців було зернове землеробство. На своїх полях вони вирощували більше десяти видів злаків: м’яку та тверду пшеницю, бобові, просо, жито, коноплі та ін. Зерно перемелювали кам’яними зернотерками, схожими до тих , що були в Шумері та Єгипті. Трипільці, що жили в Подністров’ї займались садівництвом та виноградарством. Знаряддя праці здебільшого виготовлялись з каменю та кременю, проте в ужитку були й речі з міді, яку добували у Карпатсько-Балканському міднорудному басейні. Знаряддя праці були дуже якісними, наприклад, продуктивність трипільського серпа мало в чому поступалась продуктивності сучасного. Також, трипільці утримували велику рогату худобу, свиней, овець, собак, розводили коней, як тяглову силу використовували биків. З часом трипільці запроваджують якісно нові технології: гаряче і холодне кування та зварювання міді, перший механічний пристрій-ручний дриль з каменю для свердління. Археологами досліджено унікальний в історії звичай-періодичне переселення та спалювання майна. Переселення відбувалось раз у 50-100 років, пов’язане з виснаженням землі та релігійними уявленнями трипільців. Спалювання майна могло свідчити про те, що вони покінчили з минулим життям і почали нове, у новому місці та новій домівці.

Далі буде.