Пекич Борислав, Новий Єрусалим. Готична хроніка/ пер. А.Титаренко.- Львів: Кальварія, 2007.- 192с.

Тонка межа між реальним і позареальним завжди залишають людину безпорадною перед історією, глобальним процесом самотворення-відтворення. Невловимою невимушеністю пахне готичне письмо Пекича, насичене міфами, цілими і почленованими, а ще переплетеними і переплутаними, сюжетність набуває плинності, сонної ілюзорності єдиної вічної історії, і ця плинність невпинно прямує до великого сотворення, появи Нового Єрусалиму…Шлях виміряний та людьми, «…чиє життя – слід розпеченого заліза, вкарбований у землю…» Доля людей майбутнього, що жили в минулому, полягає у вогні, а «…смерть таких людей завжди є народженням нового і невідомого…» Пекичівські слова відносять нас течією в позачасовий прстір, в позапростір, наділяють елементом творчості і певності власної спроможності, відтак читання їх консервує стан в момент самого читання, стверджує його неповторність і неповторюваність, а саме унікальність читача, тому викликає захоплення…