Модерне мистецтвоможна порівняти з модерною філософією, яку зазвичай відраховують від Декартового “Cogito ergo sum”, тобто від повороту до суб’єктивності. З питання самоусвідомлення випливає і питання розуміння світу, який структурується нашою думкою. В еру модерну людина врешті зацікавилася тим, ким вона насправді є, зосередившись в пошуку ідентичності на способі її вираження, опредмечення.

Митці епохи модерну прагнули розповісти про світ, змальовуючи його зі свого ракурсу, при цьому намагаючись передати специфічно приватне відчуття цього світу, тобто увага акцентувалася на самовираженні
Один з найпотужніших критиків модерного мистецтва Клемент Грінбергав в своїй праці “Живопис доби Модерну” (Modernist painting, 1960), визначає модерн як такий, що “використовує особливі методи обмеження (discipline), щоб покритикувати самі ці обмеження, але не з метою зруйнувати їх, а укріпити, зробити стійкішими стосовно власного поля компетенції”. Якщо в філософії першим модерністом Грінберг називає І. Канта, то в зображальному мистецтві це Едуард Мане (який надав більшу перевагу канві, на якій намальована картина, ніж власне картині). Продовжили мистецтво модерну імпресіоністи: Сезан, який жертвував правильними формами малюнку заради прямокутної форми полотна. Таким чином, Грінберг промальовує нову лінію розвитку мистецтва – схеми репрезентативного (representational) мистецтва. Поворот від пре-модерного до модерного мистецтва полягав у переході від мімезису до неміметичних рис письма.
Отже, мистецтво перестає бути зображальним, стає безоб’єктним і абстрактним. Риси, яким надавалося велике значення у пре-модерному мистецтві, в модерні стають другорядними, і навпаки.
Часові межі сучасного мистецтва, так само, як і модерного, досить невизначені. Так само був невизначеним і сам термін, яким називалася нова доба. Сучасним мистецтвом називали ті твори, які з’явилися останнім часом. Тобто вони розцінювалися як останні новинки модерну, ті, що творяться «зараз». Але оскільки посилання на час перестали спрацьовувати, сучасним мистецтвом почали називати все те, що продукувалося без визначеної структури, яку до цього ніхто не спостерігав у мистецтві.
Один із дослідників сучасного мистецтва Артур Данто написав працю “Після смерті мистецтва: Сучасне мистецтво і межі історії” (After the End of Art:
Contemporary Art and the Pale of History, 1997), яка зосереджується на окресленні кордонів історії мистецтва. Данто вказує на приблизні часові межі модерну, розквіт якого припадав на період з 1880-х по 1960-ті рр.., чіткої різниці між модерним і сучасним мистецтвом не можна було прослідкувати до 1970-80-х, аж доки визначення «сучасне мистецтво», тобто «модерне мистецтво, творене нашими сучасниками», не вичерпало себе. Так з’являється термін «постмодерн», який вказав на слабкість терміну «сучасний» через його прив’язку до визначеного часу. Данто висуває гіпотезу, що термін «постмодерн» вказуватиме на певний стиль, який можна буде ідентифікувати, незважаючи на весь плюралізм і розриви.
Таким чином, постмодер це стан мистецтва, яке вже не пам’ятає, що таке єдність, переплетений сотнями наративів, жоден з яких не здатен втримати стилістичної єдності, всередині нього існують тільки резомні рухи. Тому Данто називає постмодерне мистецтво «постісторичним», адже все, що могло бути витворене, вже існує, і може бути його прикладом. Така ж ситуація спіткала і сучасну літературу, якій залишається гратися в інтертекстуальність, адже все, що могло бути написане, вже існує.
Негативи такої ситуації - переповненість світу інформацією через що суб’єкт перебуває у деструктивному інформаційному хаосі, у стані повної естетичної ентропії. До позитивів можна віднести свободу як не лімітовану творчість в ситуації вседозволеності, однак це не додає чіткості розуміння самої ситуації. Так само, як і легкості буття всередині неї.
Сімдесяті роки, як зазначає Данто, видаються часом, коли мистецтво повністю втратило кермо і перестало бачити шлях попереду. Тому що ніякого перспективного варіанту розвитку не передбачалось. Незважаючи на те, що 70-ті досить багаті на стильове різноманіття: color-field painting, abstraction, French neorealism, pop, op, minimalism, arte opera, New Sculpture, conceptual art. Наявне різноманіття напрямків не додавало їм єдності; продуктивність зображального мистецтва без домінуючого наративу стає нормою. Данто називає цей стан мистецтва «припадком стилів», який наштовхнув на дискусії стосовно «кінця мистецтва».
Саме таке розуміння мистецтва і дорівнює «мистецтву після кінця мистецтва», тобто «після акценту на філософській авторефлексії», коли твір може складатися з будь-яких об’єктів. Для більш плідного усвідомлення цієї тези, Данто доводить її до крайнощів, запитуючи: “А чому я не можу бути твором мистецтва?”
Цим питанням можна завершити історію мистецтва модерну, адже воно є занадто матеріалістичним, зосередженим на формі, поверхні, кольорі, чистоті твору для подібних питань. Нова ера мистецтва почалась. Її тягар передано в руки філософів, які відтепер мають сперечатися про сутність мистецтва, в той час як звільнені митці продовжуватимуть працювати в найнепередбачуваніших напрямках, з певною ціллю чи без неї.

Музей сучасного мистецтва МоМА

Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку претендує на те, щоб стати найвизначнішим музеєм сучасного мистецтва у світі. Він був заснований у 1929 році як освітня інституція.
Наразі колекція МоМА нараховує більше ста тисяч артефактів. Засновник і перший директор Музею сучасного мистецтва Альфред Барр-молодший замислив цю культурну інституцію як відкриту структуру, що перебуває в постійному русі та пошуках.
МоМА – це одночасно науковий заклад, амбітна колекція та найкращий виставковий майданчик світу. Сім відділів музею постійно поповнюють свої колекції, переважно за рахунок меценатської щедрості. Приймаючи дарунок, музей не дає благодійникові жодних гарантій щодо розміщення художніх творів у своїх стінах та їхнього постійного збереження. МоМА легко продає експонати на аукціонах, якщо вважає це за потрібне. Куратори та директори мають право купити витвір автора, керуючись винятково власним смаком.
Модерне і сучасне мистецтво (contemporary art) працівники музею трактують як висловлення ідей та зацікавлень, які зароджуються в нових мистецьких традиціях в пізньому ХІХ столітті і які продовжуються до сьогодні.
Це модерне і сучасне мистецтво поєднує національні мотиви і всі форми візуального вираження. Це картини, скульптури, малюнки, роздруківки та ілюстрації книг, фотографії, архітектура і дизайн, фільми та відео. Це також нові форми, які ще розвиваються та які глядач ще в майбутньому має зрозуміти (усвідомити), це мистецтво втілює в собі мистецькі задуми всієї ери.
За словами творців музею, МоМА творить діалог між традиціями та експериментами, між минулим і теперішнім.
Як пише у своїй статті «МоМАфикація» Лариса Даниленко «МоМА – це велетенський культурний організм, що справляє інопланетне, а в деяких випадках і цілком потойбічне, враження. Величезна енциклопедія мистецтва, яка на відміну від експозицій, працює без перерви, навіть на Святе Різдво». Лариса Даниленко також зазначає, що водночас МоМА – це втілення незбагненної мистецтвознавчої логіки.
На своє теперішнє місце музей переїхав у 1938 році. З того часу колекція, в якій зберігаються твори мистецтва, написані не раніше 1880-х років, постійно поповнюється. І 2004 року МоМА за допомоги японського архітектора Йосі Танігуті збудувала нову будівлю, яка саме по собі є шедевром сучасної функціональної архітектури.
Яскравий та амбітний Музей сучасного мистецтва розташований у прозорій «капсулі», яка робить «важке манхетенське небо трохи вищим і світлішим». Колекція розміщена так, що оглядати її логічніше зверху вниз. За словами Лариси Даниленко, такий напрямок забезпечує дивовижну панораму нижніх майданчиків і можливість роздивитися ключову роботу не лише з обох боків, але й зверху.
Останній, шостий поверх, відведений під спеціальні виставки. Якщо жодна вас не зацікавила, то варто починати з п’ятого поверху, де роміщено зібрання живопису і скульптури 1880-1940-х років. Починається зібрання з полотен Сезана та інших постмодерністів, а закінчується творами сюрреалізму. Поміж них Гоген, Руссо, Боччоні, Мондріан, Модільяні, Кандінський, Дюшан та інші. Серед вситавлених робіт немало ключових творів: «Зоряна ніч» Ван Гога, «Авінйонські дівчата» Пікассо, «Біле на білому» Малевича.
На четвертому поверсі – витвори живопису і скульптури 1940-1970-х років, абстрактний експресіонізм, мінімалізм і поп-арт: Поллок, Ротко, Нью ман, Ворхл, Ліхтенштейн.
На третьому поверсі розташована колекція архітектури і дизайну: лампи, чудернацької форми крісла, віконні грати та інші предмети, які ми бачимо щодня: Від гвинтокрила до останніх моделей портативного комп’ютера. Лише авторами багатьох з них є Гауді, Ван дер Рое або Франк Ллойд Райт. В сусідніх галереях виставлені колекції малюнків та фотографій.
На другому поверсі розміщені зали друкованої графіки і галереї по-справжньому сучасного мистецтва, тобто твори наших сучасників. Окрім двовимірних робіт і скульптури, тут є декілька інсталяцій.
Завершує експозицію скульптурний сад, вихід в який знайдете на першому поверсі, поруч з бронзовим Бальзаком Родена.
У двох підвальних поверхах музею є два кінозали, ціна за кіносеанс входить до вартості квитка. А що вже вам там покажуть – це як пощастить: може бути «Броненосець «Потьомкін»», а може бути останній експериментальний фільм якогось молодого японського режисера.
Відсоток творів українців на квадратний метр МоМА помітно зростає, коли спускатися з поверху на поверх. «А починаючи з другого, співвітчизники трапляються приблизно раз на годину», - пише Даниленко.
На другому поверсі інсталяції Іллі Кабакова подають з написом «американський митець, який народився в Росії». Хоча Кабаков народився у Дніпропетровську і час від часу у інтерв’ю, які він дає, називає себе українським митцем. Неподалік від інсталяцій Кабакова розташована фотовиставки – фрагмент «Історії хвороби» харківського митця Бориса Михайлова. Михайлов постійно мешкає в Німеччині, але знімає лише вдома.
Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку відомий не лише постійною експозицією сучасного живопису, скульптури, архітектури, промислового дизайну, фотографії, а й частими тематичними виставками творів сучасних митців. Щоп’ятниці з 16.00 до 20.00 вхід до музею безкоштовний, тому біля входу збираються довгі черги шанувальників мистецтва. Біля музею є магазин, в якому можна купити сувеніри та речі, розроблені сучасними художниками й дизайнерами, які, щоправда, іноді виглядають не то стильно, не то дивно, але коштують зовсім не дешево.