Як наповнити життя справжньою вдячністю? Озираючись на все пережите, ми легко проводимо межу між щасливими подіями, за які потрібно дякувати, і прикрими, які належить забути. Але, розділивши таким чином своє минуле, ми не зможемо вільно прямувати у майбутнє. Стільки всього маємо забути, що ледве можемо рухатися уперед.

Справжня духовна вдячність охоплює все наше минуле, в якому на зміну прикрим подіям приходять приємні, а за радісними хвилинами настають сумні. Варто пам’ятати всі прожиті хвилини, бо кожна з них є невід’ємною частиною шляху, яким веде нам Господь. Це зовсім не означає, що в минулому все було тільки хорошим, - просто жодна подія, навіть нещаслива, не може відбутися всупереч волі Бога, який любить нас.

Ісусові страждання були спричиненні силами темряви. Проте Він говорити про свої страсті і про смерть як про шлях до слави.

Дуже важко освітити своє минуле світлом вдячности. Так багато подій викликають у нас провину чи сором, стільки всього, на нашу думку, взагалі не повинно було статися. Та щоразу, коли ми наважуємося поглянути на все це «так», як дивиться Господь, наші провини і сором переходять у щастя, оскільки вони дали нам повніше розуміння Божого милосердя, сильніше переконання в існуванні Божого проводу і ще глибше зобов’язання служити Господові.

Коли все наше минуле осяяне вдячністю, можемо йти у світ, звіщати иншим добру новину. Відречення Петра не стало причиною його загибелі, навпаки, отримавши прощення, він знайшов у своєму вчинкові нове джерело віри. Так само наші помилки й невдачі, перемінені вдячністю, можуть зробити нас посланцям надії.

[size=14]